Sun Times
Експертні інтерв'ю

Експерти енергетичних програм: гра на випередження


Наразі енергетична галузь України переживає складні часи. Як ви вважаєте, якою може та має бути роль потужних think tank’ів у процесі реформування енергогалузі?

На мій погляд, неурядові організації або think tank’и для того, щоб бути цікавими громадянському суспільству та замовникам їхніх послуг, у першу чергу, повинні перебувати поза «політичним рингом», тобто не ставати на бік тієї чи іншої політичної сили. В іншому разі неможливо забезпечувати об’єктивність досліджень у різних сферах життя країни. А це, у свою чергу, через певний час може призвести до втрати довіри та зниження попиту на послуги такого think tank’у. Другою обов’язковою умовою успішності таких організацій є професіоналізм експертного складу. Третя важлива характеристика – вміння відчувати суспільний «пульс», вчасно реагувати на нові складні виклики сучасного світу та впливати на формування соціально-політичного життя країни.

Розкажіть про діяльність Разумков Центр у сфері енергетичних досліджень

У межах енергетичних програм Разумков Центр завжди намагається досліджувати важливі для суспільства проблеми й знаходити відповіді на актуальні виклики, насамперед, виходячи з інтересів споживачів енергетичних послуг та забезпечення енергетичної безпеки країни. Водночас експерти енергетичних програм намагаються грати на «випередження». Зокрема, саме експертами енергетичних програм уперше в Україні були проведені дослідження щодо доцільності прив’язки ціни на природний газ до кошика нафтопродуктів, перспектив розвитку світового ринку зрідженого природного газу в контексті інтересів України, а також комплексних загроз для енергетичної безпеки з боку Росії та врахування досвіду роботи національних енергетичних регуляторів країн Вишеградської групи.

Значним досягненням варто назвати й підготовку під експертним керівництвом енергетичних програм чинної на сьогодні Енергетичної стратегії України до 2035 року (затверджена постановою Уряду в 2017). Вона враховує головний глобальний тренд «енергетичного переходу» з викопних видів палива до ВДЕ. Проте, на жаль, турбулентна політична ситуація в Україні та низький рівень компетентності у Центральних органах виконавчої влади (ЦОВВ) не дозволили дотепер впровадити необхідні заходи з реалізації Стратегії.

Багато енергетичних питань наразі пов’язані з екологічними – бо дискурс ВДЕ багато в чому апелює до змін клімату. Чи відбувається взаємодія між експертами Центру в енергетиці та екології? Яким чином?

Разумков Центр приділяє багато уваги так званій європейській стратегії Green Deal та планує взяти участь у розробці Національного інтегрованого плану з енергетики та зміни клімату до 2030, що міститиме вирішення проблем декарбонізації, енергоефективності, енергобезпеки, електромобілізації, прогнозу зниження парникових газів та іншого. Під час своєї роботи Разумков Центр завжди намагається взаємодіяти з авторитетними профільними міжнародними організаціями ЄС на проектній основі, так і через взаємовигідний обмін досвідом, а також використовувати найкращу світову й вітчизняну практику у сфері ВДЕ та боротьби зі зміною клімату.

Яким ви бачите оптимальний шлях розвитку енергоринку України?

Питання – фундаментальне. Але якщо говорити стисло, то енергетична політика України має базуватися на п’ятьох основних «китах»: формуванні конкурентних та інтегрованих з ЄС ринків в інтересах споживачів, диверсифікації енергетичних поставок, енергозбереженні й енергоефективності, розвитку ВДЕ з урахуванням економічної спроможності споживачів та технологічної можливості енергетичної системи.

Наскільки влада дослухається наразі до експертного середовища та наскільки користується дослідженнями, зокрема, Разумков Центру?

На жаль, влада в Україні звикла жити у своєму – відокремленому від інтересів суспільства – світі. Як правило, вона орієнтується на короткострокові цілі та створення привабливого медійного іміджу напередодні чергових виборів. На сьогодні в Україні не існує того державного апарату, що був би здатен імплементувати пропозиції провідних українських і міжнародних think tank’ів. Ба більше, теперішні ЦОВВ переважно не можуть навіть правильно сформулювати завдання. Отже, в таких умовах неурядовим організаціям вкрай важко працювати з державними інститутами, а ефективна взаємодія відбувається лише в деяких випадках. Зазвичай ЦОВВ виконують лобістські функції великого українського й міжнародного капіталу, а не працюють для громадян, які їх для цього найняли за свої податки. Тому попит з боку державних органів є більшим на проведення «PR-кампаній» з «проштовхування» потрібних рішень в інтересах бізнес-груп та владних корупціонерів, ніж на реалізацію необхідних для суспільства проектів.

Чи має український бізнес підтримувати експертне середовище та як можна побудувати взаємодію між think tank’ами та бізнесом?

Наразі український ринок послуг think tank’ів є в багато разів меншим, ніж у країнах ЄС. Роль неурядового сектору є в Україні недооціненою. Однак у країнах ЄС та Північної Америки він виконує, зокрема, важливу функцію хабу із знаходження балансу інтересів між державою, бізнесом та громадами. Це допомагає гармонізувати відносини в суспільстві серед різних соціальних груп, що створює передумови для стабілізації політичної та економічної ситуації й формування сприятливого інвестиційного клімату.