UA
EN
Іван Векірчик

Енергетичний перехід
для людини:
нова свідомість
Перехід від старого до нового – це завжди стрес. Енергетичний перехід не є винятком. Чому світу потрібно пройти через цей черговий стрес?

Люди завжди важко сприймають зміни. Будь-які зміни. Адже вони породжують невизначеність майбутнього. Але… Історично всі зміни, що відбувалися, призводили до еволюції людини, до прогресу та покращення життя. Воно стало на рівень комфортнішим, на рівень спокійнішим, кращим у забезпеченості базових потреб. Тому переходи потрібні.

Необхідність енергетичного переходу викликана низкою нових потреб. Слід забезпечити енергією населення, кількість якого на планеті постійно зростає. Також ми почали набагато більше споживати, а будь-яке споживання має бути підкріплене виробництвом, що потребує додаткової енергії. Ми зіткнулися з тим, що традиційні засоби для отримання енергії використовують викопні палива, які закінчуються й забруднюють атмосферу Землі. Наслідки цього вже відчутні. Ми бачимо, що зими стали менш сніжні, менш холодні. Якщо нічого не зміниться, то десь у 50-60-ті роки пів України стане пустелею. Тому зміни необхідні. Що далі, то більше корпорацій, міст, країн це розуміють і вживають заходів, спрямованих на енергетичний перехід.

Ми не можемо відставати від світу, ми хочемо бути рівними серед рівних, ми прагнемо розвиватися. Це одна, певно, з найвпливовіших причин того, чому Україна змінюється. Але прийняття цих змін важке для людини, адже за зміни завжди доводиться платити більше, ніж за усталене життя. Люди мають бути готовими заплатити більше, щоб отримати краще майбутнє. Але це майбутнє настане за 20, 30, 40 років. Чи готові ми платити більше зараз? Не впевнений.

Дуже показовою є ситуація з ковідом. У багатьох країнах маски носять не тільки через ковід: просто людина, яка відчула себе недобре, одразу надягає маску, щоб не наражати оточення на небезпеку. У нас, на жаль, цієї культури немає. Минув рік, і тільки зараз люди починають розуміти й трішки думати. А до цього всі були «антимасочниками», «антизахисниками»... Люди несерйозно ставились до цієї проблеми, поки поряд хтось не загинув.

Через зміни клімату, через ситуацію з екологією також гине багато людей. Коли це стане таким самим очевидним, як наслідки ковіду, – ми будемо прямувати до енергетичного переходу набагато швидше.



Як відбувався ваш особистий «енергетичний перехід»? З чого починається цей процес у свідомості людини?

Я, напевно, один з небагатьох винятків, бо дуже легко сприймаю зміни. Мені цікаве все нове. Я завжди думаю на кілька років наперед. Тому я бачу, що відбувається, аналізую й розумію шляхи, якими необхідно йти для того, аби покращити ситуацію.

Власне, переходу в мене не було – було розуміння. Є наявний стан, а є майбутнє. Яким шляхом до нього йти? Для мене він зрозумілий, і це – відновлювана енергетика.

Теперішні ціни на електростанції для домогосподарств уже переходять межу економічної доцільності. Приватному будинку зараз уже вигідніше не живитися від загальної мережі, а поставити собі сонячну станцію й акумулятори. А це вже прямий шлях до енергетичного переходу.

Як це зазвичай буває? Одна людина собі поставила, побачила, що це економно, сусіди навколо побачили, що людина витрачає менше коштів на енергію, вони теж собі ставлять. Це ланцюгова реакція, котра у світі вже активно працює. У нас – лише починається. Але минулий і цей рік показали, що кількість домогосподарств, які встановлюють панелі, зростає за експонентою. Нехай не всі це роблять задля того, щоб зупинити зміну клімату, а з економічних
причин, – усе одно вони покращують спільне майбутнє.

Свідомість – це найважче, що можна змінити. Важливою є інформованість. Телебачення має вплив на 70% населення. Воно має демонструвати, що є і що буде, якщо не почнемо зміни, і як досягнути цих змін. На жаль, зараз навпаки транслюється, що «зелена» енергія дуже дорога.

Нещодавно прем'єр-міністр висловився, що в нас не найдорожча електроенергія для населення, а найдешевша у світі. Усі неправильно рахують, адже беруть до уваги, скільки платять виробнику, і ніхто не показує, скільки платить споживач за електроенергію. Є перехресне субсидіювання, держава приховано компенсує населенню вартість енергії. Коли енергія коштуватиме стільки, скільки вона має коштувати на ринку, взагалі питань не залишиться: одразу підуть ставити сонячні панелі, вітрогенератори для приватних домогосподарств – це буде набагато вигідніше. Ми це бачимо в Європі, ми це бачимо в США.



Як у людини, котра пройшла особистий «енергетичний перехід», – що змінилося у вашому ставленні, цінностях?

Ми споживаємо набагато більше, ніж нам потрібно. Через це виробляється більше товарів. З одного боку – це прогрес, це дає фінансову спроможність розвиватися. Але є негативний момент: ми витрачаємо природні ресурси на те, що нам не потрібно, що потім ще слід утилізувати.

Дуже добре, що зараз в Україні почали сортувати сміття з подальшою переробкою. Це великий крок уперед для того, аби повторно використовувати спожите. Але також необхідно виробити звичку не купувати те, що не потрібно.

Треба зменшити цю споживацьку лихоманку та збільшити ймовірність повторного використання речей. Ці дві аксіоми були для мене великим відкриттям, переходом. Від їх розуміння залежить багато. Ці маленькі прості кроки може робити кожен. Не купувати зайве, почати сортувати сміття… Це прості речі, які дисциплінують. Водночас – це краще для власного бюджету, для збереження нашого майбутнього. Дуже важливо, коли людина свідомо починає це робити.



Якщо говорити про побутові звички – що ви тепер робите інакше, що змінилося в щоденних діях?

Найпростіше – використання води вдома. Якщо подивимося на розвинені країни Європи, там усе, що споживає людина, коштує своїх грошей, не субсидіюється. У тому числі вода. Зокрема у Франції, знаю багато прикладів, сім'я по черзі миється в одній ванній, оскільки дуже дорого коштує вода. Так вони витрачають її менше. А менше витрачається – менше виробляється. Від того Франція має чисті річки, і вода, що йде зі свердловин, теж не закінчиться. І такий підхід майже в усьому світі.

Інше – тепло. Утеплення квартири, щоб не брати зайве тепло з мережі, або встановлення котла в приватному будинку чи квартирі. Це знову ж таки добре для кишені – заощадливо, і це енергоефективно – зменшує споживання.

Сортувати сміття, не купувати зайвого, економно ставитися до води, до практично всіх побутових речей і до хімії зокрема, щоб не забруднювати воду – все це енергоефективність.

Необхідна дисципліна. Треба поставити собі мету: наприклад, чи зможу я сортувати сміття протягом місяця? Або на 3-4 день припиню це робити? Так, потрібно буде годину витратити на пошук в інтернет, щоб подивитися, як правильно сортувати. Потім слід розібратися, куди ж це сортоване сміття здавати. Витратити 2 години на початку і протриматися місяць. За місяць ви вже не зможете інакше. Ви будете дивитися на тих, хто цього не робить, як на дикунів. Зміни відбудуться і у свідомості.

Якщо людина житиме в суспільстві, де всі розумні, грають у шахи, читають багато книжок, то в результаті вона теж буде читати книги й грати в шахи. Може, не краще за всіх, але все одно буде це робити. Суспільство дуже сильно впливає на окрему людину, і нікуди ми від цього не дінемося. Завдяки цьому, власне, людство й вижило.



Якщо немає можливості споживати чисту енергію, що може зробити людина, яка прагне власного енергетичного переходу?

Енергонезалежність – якщо є можливість, якщо немає – енергозбереження. Вікна не мають випускати тепло, стіни мають бути утеплені. Дуже важливим є регулювання системи обігріву. Щоб не було так, коли доводиться відкривати вікно, аби трішки холодніше стало. На жаль, у більшості людей опалення не регулюється, і це теж проблема споживання. Знову ж таки, кожен може сортувати сміття, розумно використовувати воду та електрику.

Ці кроки ведуть до збереження всіх видів енергії. Сподіваюся, що з 2030 на ринок вийде найдешевша енергія з відновлюваних джерел, і люди матимуть змогу обирати, яку енергію купувати. Вони навіть без думки про майбутнє –
суто з економічних розрахунків –
будуть купувати відновлювану енергію.

Усі процеси у світі подібні, різняться лише масштаби. Компанія –
це мікромодель суспільства. Як відбувається енергетичний перехід серед співробітників KNESS?


Коли людина потрапляє в нашу компанію, що вона бачить найпершим? Бачить, що компанія успішна, компанія сучасна, компанія молода. Тут приємно знаходитися. Далі вже людина дивиться, що робить компанія, чому вона цього досягає. Теза «Відновлювана енергетика – це майбутнє» відкладається на рівні підсвідомості. Компанія сортує сміття. Якщо успішна компанія це робить –
значить, це добре.

Людині, яка приходить до нас у компанію, дуже легко змінитися й адаптуватися. Адже кожна людина, яка бачить, що навколо всі живуть у світлому майбутньому і йдуть до ще кращого майбутнього, буде автоматично переймати такий досвід.
Багато в чому KNESS було легше працювати зі свідомістю співробітників, тому що всі вони фахівці саме у відновлюваній енергетиці. З чого варто почати розвиток свідомості компаніям з інших секторів?

Усе залежить від культури компанії, а її формують або власники, або керівництво. Варто починати з навчання, з донесення інформації до керівництва, яке потім зможе адаптувати все це для компанії. Культурні зміни – це дуже складно. Багато підприємств у нас лишилися з пострадянських часів. Але зараз нове покоління, яке навчається, яке стає успішними підприємцями, дивиться, що відбувається навколо. Молодь бере активну участь у соціальному житті й активно змінює своє життя, життя співробітників і компанії загалом на краще. Потрібно розуміти, що люди – не просто ресурс. Компанія – це і є люди, фахівці, які там працюють. Із цими фахівцями ми живемо фактично 8 годин на день, тобто третину життя всі проводять на роботі. Чому б не зробити цю третину життя приємною, сучасною, з думкою про майбутнє? Прожити її, а не відпрацювати.

Знаю багато прикладів, як компанії змінюються. Коли люди залучені до процесу діяльності компанії, вони набагато ефективніші. Це компанії, що думають не на рік уперед, а хоча б на 5-10 років. Тобто вкладаються у свій розвиток з відкладеними дивідендами.

Якщо масштабувати досвід енергетичного переходу на місто та
країну – що з нього буде доречним, які технології та засоби «спрацюють» у більшому масштабі?


Дуже добре, що в нас відбувається активна децентралізація. Люди починають розуміти, що містом, районом, областю керують люди, яких вони обрали. У цих людей з'явився бюджет, і вони хочуть бачити, на що витрачаються кошти. Люди сплатили податки, тому можуть вимагати від керівництва: нехай ці податки підуть на те, що дійсно нам потрібно. Ці кошти повинні створювати щось корисне для населення. Якщо є можливість, вони мають примножуватись і ставати більш ефективними. А примножувати кошти – це, зокрема, і менше витрачати. Якщо ми, наприклад, поставимо на кожному дитсадочку сонячну панель, у результаті електрика для них вийде дешевшою. Тобто місто почне заощаджувати. На всіх держустановах можна поставити сонячні панелі. Так, первинні вкладення – дорогі, але за 5 років вони окупляться, і далі вже буде набагато дешевше. Ці кроки потрібно робити. Це найпростіші зміни.

Чудові зміни відбуваються зараз у теплозбереженні, в утепленні будинків. Це теж дуже важливий крок, що знімає навантаження з централізованих систем обігріву, гарячого водопостачання...

Ну, і місто повинно бути зеленим, люди мають дихати чистим повітрям. Ця тенденція характерна майже для всього світу. Дуже добре, що Вінниця не пасе тут задніх.

Маленькими кроками можна досягти будь-яких змін, але нам постійно потрібні невеликі позитивні досягнення для того, щоб продовжувати йти до великої мети. Такими невеличкими кроками, як сортування сміття, енергозбереження, встановлення сонячних панелей, ми досягаємо цілей. Людина отримує задоволення від того, що вона рухається вперед. З іншого боку, ми маємо бюджет, сформований з наших податків, який повинен використовуватися владою так, як це потрібно. Не просто проїдати й постійно жити в дефіциті бюджету. Варто розвивати економіку, розвивати сучасне виробництво, чисте, доброзичливе до довкілля. Але країна повинна цей курс чітко прийняти й здолати всі перешкоди, що на цьому шляху стоять: насамперед, олігархів з монополістами «традиційної» генерації.

Маємо цікавий приклад зі Швеції. Ми спілкувалися з представниками влади Стокгольма. Вони кажуть, що політичні партії між собою конкурують, але, власне, для людей зміна керівництва практично нічого не змінює. Тому що є стратегічні цілі. У цій країні повинні до 2050 року дійти до вказаної точки. Можуть піти різними шляхами, але все одно мають до неї прийти, і не дай боже хтось з керівництва спробує піти в інший бік – його відразу звільнять. Ніхто навіть не замислюється змінити напрямок. Усе просто… Це ефективне народовладдя.

Щодо державних програм. Потрібні державні програми з підтримки людей, які йдуть назустріч енергонезалежному розвитку. Гарний приклад – утеплення будинків. Десь воно відбувається коштом держави, десь коштом людей. Упродовж перших років усі вже бачать, що виграють і держава, і люди. Але це потрібно й відчувати. А ось для того, щоб це відчути, держава повинна мотивувати людей. Ефект вражаючий. Також існують інші способи стимулювання. У багатьох країнах ти можеш викидати сміття роздільно, можеш разом. Якщо викидаєш роздільно, платиш за це 10 доларів на місяць, якщо викидаєш разом – 1000 доларів. Є вибір: хочеш так, хочеш інакше, ніхто не примушує. Але люди чомусь вибирають платити 10 доларів.

У Південній Кореї була велика проблема з біологічним сміттям. Зараз там дуже дорого викидати продукти. Тому люди намагаються купувати рівно стільки продуктів, скільки вони споживають. Відходи, якщо є, зберігають у морозилці. Раз на тиждень приїжджає машина – тоді викидають, але це дуже дорого коштує. Так вони побороли безвідповідальне споживання. Дуже ефективно працює.

Якщо енергетичний перехід розглядати як філософське питання, ширше за кіловати і джоулі, – які енергії всередині людини зараз мають поступитися місцем іншим?
На передній план повинні вийти позитивні енергії. На жаль, «постсовковий» менталітет залишив дуже багато негативу. Дійсно, було пережито важкі часи. У людей забагато негативу. Нещодавно прочитав, що один англієць заздрить сусідові, який п'є дуже смачний чай, француз заздрить сусіду, бо в того коханка краща, ніж у нього, і тільки в пострадянських країнах роблять сусідам на зло.

Потрібно переключитися. Не хотіти, щоб комусь стало гірше, а хотіти, щоб усім стало краще. Коли людина переключається на це, коли вона хоче йти вперед і розвиватися, коли прямує з позитивом – вона завжди досягає своєї мети. Є такий сталий вираз, що якщо на шляху до свого щастя реагувати на кожного собаку, який гавкає, то не дійдеш. Треба бачити позитив попереду, йти до нього. Буде дуже багато всього заважати, і якщо ці ж «сусіди» робитимуть на зло – намагатися не реагувати, просто відкидати ці негативні емоції від себе, йти вперед і отримувати позитив.

Яскравий приклад – Індонезія, острів Балі. Місцеві вважають, що живуть у раю, і дуже співчувають людям, котрі приїздять до них у гості, оскільки їм не пощастило народитися в раю. Вони дуже позитивно ставляться до гостей, щоб поділитися трішки своїм щастям. У них навіть є відповідне міністерство, щось на кшталт міністерства задоволення. Вони налаштовані на позитив. Так, вони не попереду всієї планети технологічно, але вони себе дуже гарно почувають.