UA
EN
Вуглецево-нейтральний Житомир: сценарії переходу на 100% ВДЕ до 2050 року

Автор:
Юлія Мельник-Пашковська

Енергетичний перехід для цілого міста?
Чому б ні, адже тільки амбітні та сміливі цілі ведуть до розвитку. Житомир у пошуках свого шляху до енергетичного переходу вдався до моделювання різних сценаріїв, які ведуть до мети – щоб обрати найкращий. Результати моделювання підтвердили – Житомир може перейти на 100% використання відновлюваних джерел енергії до 2050 року.


100% ВДЕ – до 2050

У 2018 Житомир став першим містом у Східній Європі, що заявило про мету перейти на 100% відновлюваної енергії. Це не лише електроенергія, отримана в межах міста та агломерації з відновлюваної енергетики, а й придбана у постачальників, що транспортують її через загальну енергосистему України, але декларують як «чисту». Тож перейти на ВДЕ – не означає обов'язково відключитися від загальної української енергосистеми. Зрештою, на загальнодержавному рівні до 2050 також є намір довести частку «чистої» енергії в електроенергетиці до 70%.

У 2018 мер Житомира Сергій Сухомлин підписав меморандум про співпрацю з міжнародною кліматичною організацією 350.org. А рік потому в рамках цієї співпраці науковці Інституту економіки та прогнозування НАНУ змоделювали чотири сценарії переходу енергетичної системи Житомира на 100% ВДЕ.

Моделювання показало, що Житомир технічно може перейти на 100% відновлюваних джерел енергії до 2050. Щорічні інвестиції у втілення стратегії – близько 100 тисяч євро, загальна сума – від 2,1 до 2,8 мільярдів євро за весь період залежно від обраного сценарію.

Однак це попередні розрахунки, тому вартість може змінюватися з огляду на форс-мажори та нові тенденції в енергетиці та світовій економіці, адже, за словами автора документа, науковця Олександра Дячука, українські ціни наразі відповідають загальносвітовому рівню. Крім того, сценарії беруть до уваги лише частку ВДЕ в загальному енергобалансі міста, а не структуру відновлюваної генерації. Тобто вони не конкретизують, скільки відсотків енергії має надійти від того чи іншого джерела чистої енергії. Рішення залежать від домовленостей з інвесторами, планів розвитку, вартості конкретних технологій у конкретний час.

«Ще у 2018 році ми почали мріяти, щоб намір Житомира перейти на 100% ВДЕ до 2050 року підсилився ще й якісним планом переходу. Поговорили про це з мером Сергієм Сухомлином, він зацікавився, а команда 350.org вирішила підтримати розробку сценарію фінансово та експертно. 1,5 року разом з науковцями Інституту прогнозування НАНУ та фахівцями Житомирської міської ради шукали дані, рахували різні сценарії переходу, і ось, нарешті, у 2020 році мрія стала реальністю: ми презентували готовий сценарій житомирянам та українцям. Наша команда очікує, що цей документ допоможе місту залучати іноземні інвестиції в енергетичний перехід. Також є сподівання, що мери інших міст почнуть брати приклад з амбітної кліматичної політики Житомира та діяти більш рішуче щодо розвитку відновлюваних джерел енергії. Зараз у руках місцевого самоврядування багато можливостей, щоб змінювати національну політику», – говорить Юлія Мельник (Пашковська), координаторка розробки сценарію переходу Житомира на 100% ВДЕ.

Сценарії «чистого» міста

Загалом науковці запропонували 4 сценарії, які так чи інакше ведуть до досягнення вуглецевої нейтральності Житомира.

Сутність першого – «якщо все йтиме так, як іде». Тобто якщо міська влада не буде запроваджувати «зелених» рішень, не споруджуватиме нових потужностей для генерації «зеленої» енергії. За цих умов прогнозується зростання вартості «традиційних» енергоносіїв та не скасовується необхідність імплементації положень міжнародних нормативно-правових актів: наприклад, екологічних Директив ЄС.

Інші три сценарії різняться часткою «чистої» енергії, що має бути імпортована, тобто отримана від загальної енергосистеми України. При моделюванні науковці радять не розглядати варіант «автономності», тобто повного відключення від загальнодержавних енергетичних потужностей, – просто генерувати більше «чистої» енергії.

Перший сценарій: 50% «чистої» енергії генерує місто, а 50% закуповує у виробників ВДЕ, наприклад, сонячних електростанцій на Херсонщині, де завжди є надлишок енергії, яку готові будуть продавати.

Другий сценарій: місто виробляє стільки «зеленої» енергії, скільки споживає. Але оскільки треба буде досягти енергобалансу, то частина енергії експортуватиметься, ще частина буде імпортуватися, щоб у підсумку чистий імпорт дорівнював нулю. Тобто, наприклад, місто будує кілька СЕС, і в «хмарні дні» має брак власної генерації – тоді воно імпортує «енергію з півдня». У сонячні ж дні, коли місто має надлишок енергії, – воно повертає його в енергосистему для інших регіонів як експорт.

Третій сценарій пов'язаний з очікуванням, що Україна таки переходить до 2050 на 70% ВДЕ в електроенергетиці. Тоді місто бере цю частку «чистої» енергії із загальної енергосистеми й додатково генерує з відновлюваних джерел решту енергії для своїх потреб.
Куди йде енергія

При створенні сценаріїв науковці проаналізували дані як генерації, так і споживання енергії містом. Найбільше споживають населення, промисловість, транспорт та сфера послуг. У кожній із цих категорій є 2 обов'язкові шляхи: скоротити витрати енергії та перейти на споживання «чистої» енергії.

Коли йдеться про населення, головний шлях – енергоефективність. Утеплення будинків зменшить витрати на опалення взимку та кондиціонування влітку. Встановлення дахових котелень чи дахових СЕС дасть електроенергію для цілого будинку. При спорудженні нових багатоповерхівок можна відразу планувати їхнє енергозабезпечення за рахунок винятково «зеленої» енергії: твердопаливні котельні, СЕС, електродуховки та електроплити замість газових тощо.

Переорієнтація промисловості на використання енергії ВДЕ дозволить мінімізувати викиди, а ту частку викидів, що залишиться, нейтралізувати завдяки зеленим насадженням.

Щодо транспорту – рішення наразі дорогі й складні у втіленні. Електротранспорт поки є суттєво дорожчим за традиційний, тому масово навряд чи буде запроваджений. Однак такі рішення можуть бути принаймні на рівні системи громадського транспорту й переходу на трамваї та тролейбуси замість автобусів і маршрутних таксі. На рівні приватного транспорту поки майже відсутнє використання біопалива чи водню з огляду на брак виробництва, пропозиції, рентабельності.



У чому переваги?

Запровадження сценаріїв енергетичного переходу є дуже вигідним для міста – наголошують як науковці, так і представники міжнародної організації 350.org. Адже це дасть стабільну енергетичну систему міста, гнучку й готову до викликів – спроможну балансувати використання енергії від різних технологій.

У час кліматичної кризи та перспектив, що дає долучення до програм європейського зеленого курсу, у міської влади є багато можливостей знайти додаткові надходження на такі зміни за рахунок грантових та інвестиційних програм, програм технічної підтримки, пільгового кредитування. Такі кошти мають витрачатися не лише на спорудження нових електростанцій, котелень, але й на інфраструктуру – модернізацію застарілих мереж.

Для мешканців міста в цьому також є переваги: нові робочі місця на нових підприємствах, спорудження й експлуатація нових об'єктів, змога перекваліфікації. Фактично енергетичний перехід міста принесе нові соціальні стандарти: добре оплачувані робочі місця, економічне зростання та сталий розвиток міста. «Зелена» генерація сприятиме кращій ситуації з викидами, меншій шкоді для здоров'я, отже, сприйняттю міста як більш благополучного
для життя.



Приклад для інших

Світлана Романко, керуюча директорка міжнародної кліматичної організації 350.org у регіоні CЄКЦА (Східна Європа, Центральна Азія і Кавказ), наголошує на тому, що цей сценарій – це перший документ, який містить ґрунтовне математичне моделювання та враховує фактори економіки, розвитку та енергоспоживання. Втілення ж його залежить від волі міської влади та громади. При цьому інші міста та громади можуть звертатися до Коаліції «Енергетичний перехід» щодо співпраці у створенні аналогічних сценаріїв для їхніх населених пунктів з урахуванням конкретних вихідних даних та специфіки.

Олександр Дячук додає: цей документ зможе стати основою для сценаріїв енергетичного переходу інших міст. Однак наголошує: це лише можливі напрямки розвитку, а не прогнозоване майбутнє, конкретна ж стратегія залежатиме від вартості технологій, обраного комплексу дій, законодавчих рішень.