UA
EN
Сергій Шакалов

Повільно та впевнено – до енергетичного переходу
Переходимо чи перейшли?

Можна розглядати поняття «енергетичний перехід» або як процес, або як результат. Якщо ми кажемо, що це процес, то весь світ знаходиться в цьому процесі. Десь через економічні важелі, тому що сонячна електроенергія дешевша за будь-яку іншу, десь через ціннісні й екологічні. Якщо сприймати енергетичний перехід як результат – поки не бачу жодного серйозного прикладу країни, де було б повністю здійснено перехід на відновлювану енергетику. Справа в тому, що енергетичний перехід – це не тільки те, з якого саме ресурсу ви отримуєте електроенергію у себе в розетці. Це комплексне питання. Це і яким автомобілем ви користуєтесь, якщо це електромобіль – то електроенергією з яких джерел ви його заряджаєте? Чим ви обігрі-
ваєте свій дім або офіс?

Але поза вибором, чи ставитися до енергетичного переходу як до процесу чи результату, нам його варто розуміти як ціль. Тобто десь у своїй голові закарбувати: так, ми рухаємося до 100% renewable. Наприклад, ментально я людина, яка у своїй голові вже здійснила цей енергетичний перехід. Але я йду до нього поступово. Зокрема, у моїй сім'ї два автомобілі, один з них електричний, інший – дизельний. Наступне авто я точно купуватиму електричне. Чи взяти мій дім – він зараз не має сонячних панелей. Але наступного року я поставлю в будинку електростанцію, що буде частково замінювати електроенергію з мережі, яка зараз на 90% не з відновлюваних джерел.

Енергетичний перехід – досить поступова дія, я є противником радикальних методів. Чому? Бо це може призвести до економічного колапсу. Наприклад, я скажу: «Усе, я використовую тільки "зелену" енергію». Тоді я маю вкласти гроші в повну енергонезалежність мого будинку: не використовувати газ, не використовувати електроенергію з мережі або бути впевненим, що електроенергія в моїй мережі вироблена із «зелених» джерел. Далі, я маю використовувати лише електричний транспорт. Причому це стосується не тільки автомобілів і поїздів, а й навіть літаків, хоча електричних літаків зараз майже немає. А таких, які б могли, до слова, перевезти мене в Америку, немає взагалі. Тобто технологічно не все ще можливо. Але поступові кроки –
можливі й потрібні. Вони мають бути амбіційні, вони мають бути досить впевнені. Я абсолютно переконаний, що за бажання всього світу, крок за кроком, енергетичний перехід закінчити можливо десь до 2040–2050 років. У разі, якщо цим буде займатися дійсно весь світ, і всі доступні ресурси вкладатимуться саме в цей енергетичний перехід.



Екологія та економіка

Є два параметри. Перший – екологічний. Ми маємо розуміти, що екологія дуже важлива, і зміни клімату всі ми бачимо за вікном. Радикальні коливання температур чи не щотижня б'ють усі температурні рекорди. До чого це призведе, до яких наслідків? Я не знаю… Наразі немає достатніх опадів. А якщо вони є, то вони невеликі, нечасті – відповідно, змінюється клімат, буде змінюватися рівень опустелювання. За деякий час Миколаївська і Херсонська області можуть стати пустелями. Клімат змінюється, змінюються повітряні потоки, змінюється середня температура. Це все взаємопов'язано.

Інший аспект – фінансово-економічний. Електроенергія з відновлюваних джерел дешевша, ніж з викопних. Це вже аксіома. Питання тільки у масштабуванні. Як швидко і найменш затратно змінити викопне на відновлювальне? Тут питання до техніків й інженерів. Виграють ті, хто найшвидше завершать енергетичний перехід, перейдуть на відновлювані джерела. Країни, які зроблять це першими, виграють найбільше. Наразі у світі точиться дискусія щодо введення світового податку на СО2. Тобто якщо ви виробляєте продукцію з використанням викопних джерел, маєте бути готові до того, що за це треба буде заплатити додатковий податок. Якщо ви знищуєте світ – платіть. Адже ці гроші потрібні тому, хто його не знищує. Тому що він модернізується. Усе це спонукає світових виробників переходити на відновлювані джерела. Це такий економічний важіль, який задіюється через екологічні проблеми. Світова спільнота вводить цей податок для того, щоб компанії якнайшвидше переходили на «зелену» енергію і відтак зменшували викиди СО2. Тобто ви не ввезете до Євросоюзу продукцію без «зеленого» сертифіката. А якщо і ввезете, то заплатите за це додатковий податок.



Після переходу

Якщо говорити про енергетичну систему України, то з неї поступово, за деякий час, мають бути виключені атомні, теплові, вугільні, газові електростанції. Ми не маємо використовувати викопне паливо. Основою для енергетичної системи мають бути сонячні, вітрові електростанції, далі – біогаз і гідроелектростанції. Це дозволить побудувати децентралізовану енергетичну систему. У нас не буде великих електростанцій. Генерація має бути розподіленою, тобто кожна будівля – це електростанція. Завдяки цьому ми зможемо зробити так, що вся країна фактично буде електростанцією. Аварія в якійсь частині країни не впливатиме на іншу частину країни, тому що все розподілено і втрати мінімізовані. Адже доставка енергії від точки генерації до споживача – це втрати. Якщо електростанція буде дуже близько до споживача, то ці витрати будуть значно меншими. Розподілена генерація всією територією країни буде стійкою, але водночас вона має бути, так би мовити, «смартованою». Розумна мережа. Вона має розуміти споживача, а ще вона повинна мати можливість керувати споживачем. Це те, що називається «смартгрід». Ось, наприклад, чайник – це споживач. Мікрохвильовка, телевізор, пральна машина – це все споживачі. Для пральної машини немає жодної різниці, коли їй увімкнутися – о 10 вечора або об 11. Технічно для вас, як для споживача білизни, що переться в цій машині, теж немає принципової різниці. А для мережі є. Тому що електроенергія в різні часи має навіть не те щоб різну ціну, а різний рівень затребуваності. Зокрема, наразі вночі наявно набагато більше енергії, ніж потрібно спожити. Тому багато електростанцій на ніч потрібно вимикати. Водночас вранці та ввечері споживання різко зростає, особливо взимку, коли невеликий світловий день. Тоді потреба в електроенергії більша, і вартість цієї енергії вища. Уночі, коли є надлишки енергії, вона значно дешевша. Те ж саме може бути для кінцевих споживачів, коли система, внутрішній смартгрід, розуміє, що, наприклад, об 11 вечора ціна електроенергії буде дешевшою через наявність надлишку і відсутність дефіциту. Відтак сама машина, якщо вона запрограмована, увімкнеться саме тоді, коли електроенергія буде найдешевшою. Таким чином уся Україна гуртом буде балансуватися. Тобто ці «гепи», так звана «каліфорнійська качка» – буде більш рівною. Різниця між мінімумом навантаження та максимумом навантаження зменшиться. Бо що більша різниця, то важче для електросистеми. Менше – це краще. Середня ціна електроенергії буде дешевшою. Це система смартгрід, де самі споживачі керують собою, вмикаються й вимикаються згідно з найкращою ситуацією в постачальника генерації.

Треба розуміти, що якщо зараз у нашій ситуації найдешевшою є електроенергія вночі, то в майбутньому найдешевшою електроенергія буде вдень. Оскільки вдень працюватиме багато сонячних електростанцій, а тому й електроенергії буде дуже багато. А вечір буде завжди найдорожчим, адже люди споживають найбільше ввечері, коли сонце вже не світить.
Для KNESS – це не було осяяння. Це просто закладено в наших цінностях. Ми хочемо бути інноваційними. Ми хочемо бути корисними цій планеті, цій країні, цьому місту. Для нас важливо, щоб було добре не тільки нам, але й усім навколо. Фактично з 2017 року ми поступово почали йти саме «зеленим» шляхом.
Де починається перехід?

Енергетичний перехід здійснюють і окремі міста, і окремі компанії, навіть окремі будівлі. Це все одна екосистема. Але рішення знаходиться в головах керівників. Якщо керівник розуміє, він буде робити «зелений» перехід якнайшвидше. Якщо не розуміє, він до останнього триматиметься за попередні бізнес-моделі, за попередні інфраструктурні рішення, а за деякий час його підприємство, місто чи країна стануть неконкурентоздатними. Насамперед зміни мають відбутися на рівні свідомості.

Важко бути відокремленим, тому що енергетичний перехід – це не тільки струм у мережі та розетці. Це ще дуже багато аспектів: опалення, транспорт і т. ін. Ми можемо робити це поетапно, але країни мають стимулювати свої підприємства та транспорт переходити на «зелену» енергію. Якщо підприємство зупиниться через те, що його продукція неконкурентоспроможна, то країна недоотримає податків. Тому це одна екосистема. Вони мають стимулювати одне одного: як бізнес, так і держава. Це стратегія в найкращому вигляді.



Енергетичний перехід у компанії

У світовій історії є приклади осяяння. Ісаак Ньютон, який через випадок з яблуком винайшов закон тяжіння, або Амеріґо Веспуччі, який зрозумів, що нові землі – це не Індія, а інший материк. Такі приклади є, але частіше за все в головах людей здійснюється поступова еволюція мислення. Така еволюція відбувалася у свідомості співробітників і керівництва групи компаній. Так, не все відразу. Але ми поступово рухаємося вперед до мети. Ми еволюціонуємо. На базі наших цінностей еволюціонує наше мислення.

Немає межі досконалості. Але ж ми також не можемо доходити до якихось неконструктивних речей. Наприклад, ми можемо вирішити: «Відтепер ми будуємо сонячні станції, використовуючи лише електротранспорт, заряджений відновлюваною енергією». Це була б не зовсім конструктивна історія, адже ані інфраструктура зарядних станцій, ані пропозиція електровантажівок та ще багатьох інших потрібних для цього факторів або не існує, або вони поки залишаються економічно недоцільними. Але з часом зробити так буде цілком реально, коли такі можливості будуть створені нами та іншими свідомими бізнесами.



Сценарії для України

Сценарій «продовження підтримки застарілих технологій енергетики» – програшний. Економічні лідери світу беруть курс на інноваційний розвиток та заміщення викопного палива. Бути на узбіччі енергетичного переходу для України економічно невигідно. Як наслідок, країна буде неконкурентоспроможною.

Сценарій «здійснення енергетичного переходу» – логічний, неминучий. Він, власне, уже відбувається. У цьому сценарії традиційні великі електростанції поступово заміщуються сонячними та вітровими з підтримкою з боку нових супутніх технологій, яких раніше не було в енергосистемах. Довготермінові тренди в транспорті, побуті та сфері послуг є більш визначеними: використання енергоефективних технологій у будівництві, масове поширення електромобілів, електрифікація пасажирського та вантажного транспорту, застосування теплових насосів.