UA
EN
Костянтин Гура:


Україна виграє від участі в Європейському «зеленому» курсі
Які переваги отримує країна від енергетичного переходу?

Перехід України на використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива вирішить цілу низку стратегічних питань. Зокрема, забезпечить енергетичну незалежність та стабільність, розвиток внутрішнього енергетичного ринку за рахунок використання місцевого палива, зростання економічних показників, покращення екологічної ситуації, скорочення викидів парникових газів, створення додаткових робочих місць, зростання надходжень до бюджетів усіх рівнів, скорочення витрат населення на опалення, забезпечення національної, екологічної, економічної та енергетичної безпеки України, а також зменшення ризиків для здоров'я й життєдіяльності людей і природних екосистем.

Усе це сприятиме підвищенню рейтингу України на світовій арені та зміцненню економіки нашої держави!


Що може прискорити рух до енергетичного переходу? Чи допоможуть заохочення або покарання?


Першочерговою умовою має бути чітке визначення цілей та стратегічних напрямів для забезпечення енергетичного переходу, а також посилення наявних та створення нових інструментів для його здійснення.

Україна має великий потенціал енергоефективності та відновлюваної енергетики і планує запуск цілої низки інструментів для сталого розвитку. На шляху досягнення поставлених цілей важливими є розробка відповідного законодавчого підґрунтя, а також ефективна реалізація діючих механізмів. Назву найважливіші результати нашої роботи. Прийнято закон для введення «зелених» облігацій в Україні та вже підготовлено підзаконну базу для розвитку цього ринку, його обсяг – 36 млрд євро до 2030 року. Розроблено законопроєкт про енергоефективність в Україні. Розроблено та очікується прийняття законопроєкту щодо створення Фонду декарбонізації, а це гарантоване джерело фінансування заходів з енергоефективності та зменшення викидів СО2 річним обсягом – 1,35 млрд грн, потенціал залучення інвестицій у ринок – 4,7 млрд грн. Розроблено законопроєкти для відновлення та вдосконалення механізму енергосервісу в бюджетній, комунальній сфері та енергетиці, потенціал цього ринку – близько 8 млрд євро. Розроблено цілий пакет законопроєктів для активізації біоенергетики. Її потенціал – близько 37 млрд м3 газу на рік. Завдяки біоенергетиці ми можемо повністю відмовитися від імпорту газу. Підготовлено Концепцію нової державної цільової програми на 2022-2026 роки, яка передбачає державну підтримку для впровадження заходів з
енергоефективності та використання відновлюваних джерел енергії в різних секторах (домогосподарства, підприємства, ЕСКО, електрозарядна інфраструктура, біогаз та інші; обсяг фінансування – 10 млрд грн). Разом з Мін-
енерго та UNECE розробляється концепція та дорожня карта для розвитку водневої енергетики. Запроваджено Інтерактивну карту «зелених» проєктів в Україні – UAMAP, де розміщено 220 потенційних проєктів на загальну суму 5 млрд євро та 160 реалізованих проєктів. Налагоджено міжнародне співробітництво з UNIDO, GIZ, UNECE, IFC, DENA, DBDH тощо.


Будь-які зрушення відбуваються в трикутнику влада – бізнес – громадянське суспільство. Якою в ідеалі має бути взаємодія між владою, бізнесом та суспільством для того, щоб енергетичний перехід відбувся якомога швидше?


Повністю погоджуємося із цією тезою. Без мобілізації цих трьох складових просто неможливо досягнути результатів у питаннях боротьби зі зміною клімату, зокрема через розвиток відновлюваної енергетики та підвищення енергоефективності.

Прикладом успішної взаємодії є реалізація в Україні механізму енергосервісу (ЕСКО) – це залучення приватних інвестицій для впровадження енергоефективних заходів у бюджетних установах – школах, дитячих садочках, лікарнях. На сьогодні місцевими та центральними органами влади укладено близько 550 ЕСКО-договорів на загальну суму понад 1,25 млрд грн. Механізм полягає в залученні приватних ЕСКО-компаній для утеплення об'єктів соціальної сфери, а інвестиції повертаються виключно за рахунок економії на оплату енергії, що виникає завдяки впровадженим енергоефективним заходам. Такий механізм неможливо реалізовувати без партнерських відносин держави та бізнесу, завдяки чому в максимально ефективний спосіб виграють обидві сторони.

Цей приклад фактично державно-приватного партнерства є важливим сигналом до готовності більш активного залучення бізнесу, зокрема для досягнення цілей енергетичного переходу. Не менш важливими є консолідація зусиль та діалог влади, бізнесу й громадськості під час розробки та прийняття нових законодавчих ініціатив. Адже саме аналіз різних поглядів та пошук спільних рішень дозволяють сформувати ефективне, прозоре правове поле зі зрозумілими правилами, в умовах яких будуть розвиватися проєкти з енергоефективності та «чистої» енергетики на користь і країни, і економіки, і споживачів. Тому у своїй роботі ми дотримуємося цього принципу й відкриті до партнерства.


Ключовими заходами енергетичного переходу України є:
Визначення частки енергії, виробленої з відновлюваних джерел, у кінцевому енергоспоживанні до 2030 року;
Схвалена Довгострокова стратегія термо-
модернізації національного фонду будівель на період до 2030 року;
Розробка концепції виробництва та використання «зеленого» водню на період до 2050 року;
Розробка та впровадження нової державної цільової програми енергоефективності на 2022-2026 роки, яка передбачатиме реалізацію низки традиційних та нових напрямків щодо стимулювання енергоефективних заходів у житловому секторі, секторі публічних будівель, промисловості та транспорті;
Прийняття Національного плану дій з енергоефективності на період до 2030 року зі встановленням відповідних амбітних національних кінцевих та проміжних цілей. За попередніми оцінками, реалізація заходів проєкту Національного плану дій з енерго-ефективності вимагатиме фінансових ресурсів (з усіх джерел) близько
56 млрд євро;
Створення окремого державного фонду декарбонізації, який наповнюватиметься за рахунок надходжень від податку на викиди двоокису вуглецю та кошти якого спрямовуватимуться виключно на енергоефективні заходи та заходи зі скорочення викидів парникових газів;
Підтримка розвитку механізму енергосервісу, що дозволяє залучати інвестиції в енерго-ефективність із забезпеченням їх повернення завдяки досягнутій економії енергії. Поширення механізму, зокрема на сфери теплопостачання, водопостачання та водовідведення, розподілу природного газу та електричної енергії;
Проведення широкомасштабної термо-
модернізації будівель для досягнення питомого споживання енергії на квадратний метр до середнього показника країн ЄС. Необхідними є продовження імплементації Директиви ЄС 2010/31/EU та практична реалізація положень Закону України «Про енергетичну ефективність будівель» і Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», що серед іншого передбачає:

- забезпечення повного комерційного обліку енергії;

- сертифікацію енергетичної ефективності будівель;

- стимулювання запровадження систем енергомоніторингу/енергоменеджменту тощо;

Запровадження вимог щодо екодизайну та енергетичного маркування (зокрема задля розробки інструментів для запровадження «зелених» критеріїв оцінки публічних закупівель);
Завершення імплементації Європейського законодавства з енергоефективності (Директиви 20212/27/ЄС).
Будь-які великі зміни мають знайти ресурси для свого втілення. Де країні взяти ресурси на забезпечення енергетичного переходу?

У нас є великий внутрішній потенціал, також ми можемо в перспективі розраховувати на долучення до глобальних ініціатив та інструментів фінансування енергетичного переходу. Приватний капітал, як уже зазначалося, є ключовим партнером для досягнення цілей енергетичного переходу.

Стратегічним рішенням має стати забезпечення стабільного джерела державного фінансування енергоефективності. Серед ініціатив – створення Фонду декарбонізації – механізму залучення внесків від сплати податку на викиди СО2 для цільового використання коштів саме на заходи, котрі дозволять зменшити ці викиди. Прикладом для заснування Фонду є досвід провідних країн: Фінляндії, Данії, Великої Британії, Швеції.

Він свідчить, що механізм цільового використання цих податкових коштів стимулює раціональне використання енергії, допомагає оптимізувати виробничі процеси та впроваджувати енергоефективні заходи. Фонд дозволить створити гарантоване джерело фінансування в розмірі 1,35 млрд грн на рік з держбюджету на енергоефективні цілі. Відповідний законопроєкт вже зареєстровано в парламенті.

Окрім цього, нашою ініціативою є запуск «зелених» облігацій в Україні. Крок за кроком разом з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку України та міжнародними партнерами ми закладаємо законодавчий фундамент для «зелених» облігацій. Закон уже прийнято, підготовлено підзаконну базу, і одночасно здійснюється пошук пілотних проєктів для їх випуску. Ми фокусуємося саме на муніципальних «зелених» облігаціях, а Держенергоефективності стане відповідальним за їхню верифікацію. Наприклад, кожен муніципалітет може розробити місцеву програму з енергоефективності й для її реалізації випустити «зелені» облігації. Таким чином, можна інвестувати в утеплення дитсадків, лікарень, у модернізацію об'єктів теплокомуненерго тощо. У цілому, за даними Міжнародної фінансової корпорації (IFC), потенціал українського ринку енергоефективності та «чистої» енергетики до 2030 року – 73 млрд доларів. Половину з них – 36 млрд доларів –
можна залучити саме завдяки випуску «зелених» облігацій. Адже такий випуск дозволить залучати «зелене» фінансування за прийнятною вартістю та стимулювати соціально-економічний розвиток регіонів. Громади можуть отримати низку переваг, зокрема, зменшити споживання енергоресурсів та заощадити кошти на їх оплату, скоротити викиди СО2 та покращити екологічний стан, розповсюджувати «зелені» технології як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі, активізувати економічні процеси, роботу бізнесу, у тому числі в суміжних галузях, та забезпечити надходження до бюджетів різних рівнів, підвищити зайнятість населення, покращити інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність місцевих громад, позитивно вплинути на якість життя громадян у цілому.


Говорячи про відновлювані джерела енергії – чи є обґрунтованою надія на те, що їх розвиток в Україні триватиме?


Безумовно, є надія. Навіть більше – цілі, прагнення, плани та ініціативи. Адже весь світ уже не замислюється про те, чи потрібен «зелений» перехід, а працює над тим, які шляхи цього переходу є найбільш ефективними.

Про це також чітко говорять статистичні дані. Рекордні 501,3 млрд USD виділено у світі на декарбонізацію у 2020 році. Це на 9% більше, ніж позаминулого року, незважаючи на всі економічні складнощі, спричинені пандемією. Ще 10 років тому, у 2010-му, ця сума складала 235,4 млрд USD. Про це йдеться у звіті BloombergNEF «2021 Energy Transition Investment Trends». Важливо, що йдеться про інвестиції не лише у відновлювану енергетику, а й розвиток сфери енергоефективності, зменшення викидів СО2 та інше.

Використання «чистої» енергії – майбутнє, яке ми творимо сьогодні. І цей процес не зупинити. Попри складнощі різного характеру потреба громад у проєктах з енергоефективності, відновлюваної енергетики, екології залишається і має бути задоволена.


Який план на цей рік – що має відбутися на шляху нашого енергетичного переходу?

Цьогоріч важливо довести до логічного завершення роботу над законодавчими ініціативами, зокрема, узгодити із зацікавленими органами й подати до Верховної Ради України низку законопроєктів щодо впровадження прозорого ринкового механізму торгівлі твердим біопаливом, стимулювання вирощування енергетичних рослин, розвитку ринку біометану, встановлення нульового податку на викиди СО2 для біопалива.

Також очікуємо на прийняття Верховною Радою України низки законопроєктів. «Про енергетичну ефективність» – має встановити нові рамкові умови для розвитку сфери енергоефективності в Україні, імплементувати профільну Директиву ЄС та замінити застарілий Закон України «Про енергозбереження» ще від 1994 року. Законопроєкт щодо обов'язковості використання рідкого біопалива (біокомпонентів) у галузі транспорту (реєстр. № 3356-д від 05.11.2020) – ним передбачено розвиток сфери виробництва, обігу та використання рідкого біопалива на транспорті. Його прийняття сприятиме зменшенню енергозалежності, зокрема від нафти та нафтопродуктів, імпорт яких у 2019 році склав близько 5,7 млрд доларів. І законопроєкт щодо розвитку високоефективної когенерації (реєстр. № 4527 від 21.12.2020). Його прийняття дозволить створити умови для розвитку в Україні високоефективної когенерації з дотриманням принципів та положень законодавства Європейського Союзу.

Також ми плануємо внести на розгляд уряду проєкт нового Національного плану дій з енергоефективності на період до 2030 року, розроблений спільно із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Будемо долучатися до напрацювань інтегрованого кліматичного та енергетичного плану.

З 2022 року планується започаткувати нову 5-річну цільову програму з енергоефективності, яка охопить не тільки побутовий сектор. Наразі спільно з Міненерго підготовлено проєкт Концепції нової державної цільової програми енергоефективності та розвитку «зеленої» енергетики на наступний 5-річний період (2022-2026 роки). Критичним є прийняття нової цільової програми вже в поточному році.

Зрозуміло, у 2021 році ми продовжили популярну й затребувану серед громадян програму державної підтримки «Теплі кредити», зокрема, для індивідуальних будинків. Для ОСББ працює програма «Енергодім» Фонду енергоефективності.



Як можуть звичайні люди сприяти руху країни до енергетичного переходу?

Насправді, від поведінки кожного громадянина буде залежати успіх нашого енергетичного переходу. Хочеться привернути увагу до стану наших житлових будівель. Побутовий сектор стабільно залишається одним з найбільших споживачів енергії. Це, безумовно, відображається й на платіжках за комунальні послуги. Впровадження комплексу енергоефективних заходів дає змогу зменшити витрати споживачів на енергоресурси до 50% і навіть більше. Про це свідчить досвід учасників програми «Теплі кредити». Понад 850 тис. родин інвестували 8,5 млрд грн в енергоефективні заходи, а держава повернула 3,3 млрд гривень. Завдяки участі в програмі тепер вони заощаджують кошти на оплаті комунальних рахунків і мають комфортні умови проживання.

Тому кожному свідомому громадянинові варто звернути увагу як на першочергові маловитратні та «поведінкові» заходи, так і на інвестиції в підвищення енергоефективності власного житла. З 2014 року держава співфінансує такі заходи й продовжує робити це. До речі, програма «Теплі кредити» у цьому році вже запрацювала. Мешканці індивідуальних будинків можуть звернутися до уповноважених банків і залучити кредити на енергоефективне обладнання, твердопаливні котли, а також на встановлення електроакумулюючих систем, електрозарядок для електромобілів, інтелектуальних лічильників електричної енергії.

Кількість родин, які свідомо переходять на «чисту» енергію, стрімко зростає. Якщо на кінець 2015 року налічувалося близько 240 родин із сонячними панелями, то на кінець 2020 року – вже майже 32 тисячі таких сімей.

Загальна потужність встановлених СЕС – 835 МВт. У всі електростанції українськими родинами було інвестовано близько 640млн євро.

Така популярність СЕС серед домогосподарств пояснюється бажаними можливостями заощаджувати на рахунках за електроенергію, бути автономними та не залежати від енергопостачальника – за умови установки акумуляторного обладнання або комбінування різних технологій. Окрім цього, СЕС – це додатковий стимул для сімей змінювати поведінку на енергоощадну: аналізувати енергоспоживання, користуватися енергоефективною електротехнікою та підвищувати енергоефективність будинку.

Усі ці родини роблять суттєвий внесок у власну енергонезалежність та автономність, а також у розвиток масштабного українського ринку послуг та обладнання у «зеленій» енергетиці.


Що може та має робити бізнес на шляху до енергетичного переходу?


У нашій країні створені та продовжують удосконалюватися моделі залучення й стимулювання бізнесу до впровадження проєктів у сфері енергоефективності та відновлюваної енергетики. Реалізація енергоефективних заходів чи використання відновлюваних джерел енергії дозволяє зменшити енерговитрати підприємств та скоротити енергоємність продукції. Це особливо актуально для промислових підприємств, адже вони становлять один з найбільш енергоємних секторів України, який споживає близько третини всієї енергії в країні.

Наприклад, для сектору промисловості першочерговим завданням є впровадження систем енергоменеджменту, проведення енергоаудитів, модернізація виробничих процесів, залучення енергосервісних компаній, енергетичне маркування та зазначення стандартної інформації про обсяг споживання енергії та інших ресурсів під час виробництва енергоємної продукції тощо.

При цьому важливо пам'ятати, що оптимізація енерговитрат самим бізнесом, наприклад, промисловим підприємством, є питанням конкурентоспроможності як усередині країни, так і за її межами. Використання новітніх технологій під час реалізації проєктів для енергетичного переходу також сприяє інноваційному розвитку.

Загалом, нашим пріоритетом є створення та забезпечення чітких і прозорих правил гри, де бізнес може бути прибутковим без втручання держави, а також надання ефективної державної фінансової підтримки там, де наразі немає економічної рентабельності й швидкої окупності проєктів.