UA
EN
Енергетичний перехід – швидше:
як громадські організації впливають на владу?
Дослідження взаємодії громадського кліматичного руху та органів влади провів аналітичний центр CEDOS за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ – Україна у 2019 та 2020 роках. Мета – визначити, які є можливості участі громадянського суспільства в прийнятті важливих рішень, що стосуються зміни клімату, а також знайти найефективніші інструменти взаємодії громадських організацій і влади та відшукати способи подолати перешкоди в цій взаємодії.
«Що сильніше й ефективніше взаємодіє кліматичний громадський рух з органами влади на місцевому та національному рівні, то вища ймовірність успішної адвокації. Серед вимог кліматичного руху в Україні – повна і якомога швидша відмова від вугілля. Якби вона була почута та втілена у відповідні політики, звісно, це був би важливий внесок в енергетичний перехід», – каже Оксана Алієва, координаторка програми «Зміна клімату і енергетична політика» Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ – Україна.

Зрозуміло, що масштабні зміни ставлень і політик, яких вимагає енергетичний перехід, не можуть відбутися без згоди та спільної роботи стейкхолдерів країни: влади, громадськості, бізнесу, ГО й наукових установ. Тож давайте подивимося, як їм вдається вибудовувати взаємодію між собою. Ось оцінка інтенсивності взаємодії органів влади та організацій громадянського суспільства з різними інституціями впродовж 2020 року (за шкалою від 1 до 5, де 1 – взаємодія ніколи не відбувалася, а 5 – взаємодія відбувається постійно):
Організації громадянського суспільства найбільше співпрацювали між собою, і це свідчить про підвищення консолідованості, а, отже, потенційної сили впливу на державну владу. Найменшими є показники у співпраці ГО з національною владою та бізнесом –
і це є простором для розвитку взаємодій. Проте доволі високим є показник взаємодії ГО з місцевими органами влади. Частково це може бути пов'язано з місцевими виборами 2020, під час яких активізувалася взаємодія між партіями та ГО, та випадками, коли до влади прийшли екоактивісти й екоактивістки з власною мережею зв'язків з громадськими організаціями.

Якщо дивитися на оцінку динаміки розвитку можливостей для взаємодії між ГО та місцевою владою, побачимо розходження думок. Місцева влада значно оптимістичніше оцінює динаміку своєї взаємодії з ГО, ніж її бачать у громадському секторі.
Аналогічні оцінки динаміки можливостей для взаємодії між ГО та державними органами влади дещо стриманіші з обох боків, хоча знову органи влади оцінюють розвиток взаємин як більш інтенсивний.
Нові можливості
Карантинні обмеження вплинули на доступність комунікації між органами влади та ГО – через запровадження онлайн-форматів таке спілкування стало відбуватися частіше. Представники ГО мають змогу долучитися до більшої кількості громадських обговорень і робочих груп. Такий формат, проте, має свої недоліки: нерівність можливостей для участі в дискусіях, коли частина присутні онлайн, частина – офлайн, а також відсутність можливості налагодити особисті контакти за неформальним спілкуванням.

Є гарні прецеденти, коли експертів та експерток ГО почали залучати вже на етапі планування й розробки, а не тільки для коментування вже створених документів, як це траплялося зазвичай. Наприклад, коли у 2020 розроблялася Екологічна стратегія Києва, громадських активістів запросили до робочих груп за 6 напрямками, де спільно обговорювалися ідеї та робилися висновки: «Освіта і наука», «Екологічна безпека», «Зелені зони та біорізноманіття», «Вода», «Повітря» та «Відходи». Далеко не всі напрацювання було враховано у фінальному документі, проте такі кейси поступово легалізують норму спільної розробки важливих політик. Про цей проєкт розповіла одна з учасниць дослідження – представниця громадського сектору: «На етапі планування [Екологічної стратегії Києва] ми вже долучаємо громадськість, будь-яку, яка бажає. Тобто не було такого, що того пускаємо, того не пускаємо. Хоча, чесно кажучи, деякі учасники з боку місцевої влади знали, що «вот этот нас будет все время ругать». Але все одно не було такого, щоб когось не пускали, усі були, усі висловлювались, усі думки були записані. Проте дуже мало [з них] було враховано. Але тенденція позитивна. Ми почали міркувати вже на етапі обговорення. Так що тут однозначно є більше взаємодії, співпраці місцевої влади, громадськості та активістів».

В органах влади зазначають, що за останній рік питання зміни клімату почало частіше з'являтися в їхньому полі зору, вони поступово стають більш обізнаними в кліматичній проблематиці. Частково це пов'язано з прагненням долучитися до політики Європейського зеленого курсу й впроваджувати зміни з огляду на ЄЗК. Впливає також те, що Україна бере участь у міжнародних кліматичних проєктах і має зобов'язання щодо трансформації екологічної політики перед ЄС, співпрацює з іноземними партнерами й донорами, зацікавленими в подоланні й адаптації до наслідків зміни клімату в українських містах. Співпраця влади та ГО має потенціал впливу на позиції країни на кліматичних переговорах і на певних міжнародних подіях – і це розуміння також впливає на розвиток взаємодії. Кожен новий позитивний досвід такої співпраці веде до збільшення її системності. В органах влади щодалі більше розуміють важливість комунікації й співпраці з експертами з громадської сфери на етапі розробки нормативно-правових актів, рішень, стратегій, політик, а також те, що брак такої співпраці створює ризик не врахувати важливі аспекти під час розробки документів, пов'язаних з кліматичними питаннями.

Але в цілому дії органів влади все ще важко назвати послідовними. Попри декларації намірів приєднатися до ЄЗК і трансформувати екологічну політику, у реальності в бюджети закладаються кошти на підтримку вугільної промисловості.
Старі перешкоди
Зрозуміло, що головною перешкодою в співпраці сектору ГО та влади є відсутність спільного бачення кліматичних та екологічних змін і політик. Одна з причин – досить часта зміна уряду, керівників та посадовців.

Авторки дослідження систематизували міркування органів влади та ГО про те, що заважає їх плідній співпраці.
Час – це вимір, де розходяться шляхи влади та ГО. Ті, хто працює на боці ГО, мають значно більшу протяжність часу, адже вплив на кліматичні зміни потребує дуже тривалих зусиль. Проте у владі ще не навчилися мислити в довгій перспективі, яка значно перевищує термін їх теоретичного знаходження в кріслах. Ось що каже один з респондентів: «Більшість політиків орієнтовані на quick wins, на те, де можна отут швидко галочки поставити перед виборами, й «у нас всьо хорошо –
дивіться, продемонстрували активність». В екології боротьба за чисте повітря дасть результати, якщо це буде довго й постійно. І це буде непомітно, і ти не зробиш рекламку з цього, як стрічку перерізати красиво. Екологія змінюється, клімат, ми зараз кажемо, що швидко, але порівняно з електоральним циклом тут цикл змін довший, і це одна з ключових проблем, чому дуже тяжко робити зміни в екології». Часовий горизонт планування спільних дій часто не виходить за межі виборчого циклу в 5 років.

Через цю «часову» неузгодженість на теперішньому етапі прикладами успішної співпраці є переважно точкові заходи, наприклад, створення компостних станцій, разові заходи для популяризації альтернативного пакування, щорічне відновлення одного міського джерела, інформаційні кампанії про «екологічне» споживання й сортування відходів…

Позитивно на виправлення системності й результативності співпраці вплинуло б створення уніфікованої процедури – алгоритму співпраці з громадським сектором з урахованими механізмами, що забезпечать «спадковість» та, обов'язково, контроль з боку ГО – щоб ця співпраця не проводилася «для галочки», як часто трапляється, наприклад, під час громадських слухань.

Ефективні інструменти взаємодії
Сектор ГО та органи влади поки по-різному оцінюють формати співпраці з огляду на їхній вплив на прийняття рішень. Активісти й активістки орієнтовані більш на неформальні інструменти та ті, які стосуються особистісного контакту, влада – на традиційні формальні заходи: робочі групи й засідання. Лише в оцінці впливовості спільних проєктів обидві сторони зійшлися – мабуть, через те, що цей інструмент за своєю сутністю передбачає партнерство між сторонами та дає можливість громадськості впливати на рішення органів влади. Також серед позитивних збігів – висока оцінка впливовості ЗМІ обома сторонами.

Ось оцінка впливовості різних інструментів взаємодії громадського кліматичного руху та органів влади на прийняття рішень.
«Цікаво те, як часто розбігаються оцінки одних і тих самих факторів співпраці з боку органів влади та кліматичного руху. Існує певна недовіра одних до одних, і ця тенденція зберігається у 2019-2020 роках, тому є ще багато над чим працювати. Важливо аналізувати динаміку, щоб бути впевненими, що є поступовий розвиток цих взаємовідносин; аналізувати, які є бар'єри, а де – навпаки – більше можливостей взаємодії, і їх варто використовувати. Перша хвиля дослідження, наприклад, наприкінці 2019 року показала, що є позитивна динаміка, а от за результатами 2020 так сказати вже не можна. Це може бути зумовлено карантинними обмеженнями й тим, що такі інструменти взаємодії, як персональні зустрічі, робочі групи, реалізація спільних проєктів, ефективність яких високо оцінили як у кліматичному русі, так і в органах влади, потребують офлайн-формату. А тому вони були набагато менш доступними для використання у 2020 році. І хоча онлайн-засоби залишаються в переліку, їхня ефективність не так високо оцінюється», – коментує Оксана Алієва, координаторка програми «Зміна клімату і енергетична політика» Фонду ім. Гайнріха Бьолля, Бюро Київ – Україна.

Якщо порівнювати результати дослідження з попереднім, яке проводилося у 2019 році, в органах влади у 2020 нижче оцінили впливовість громадського бюджету, вуличних акцій та мітингів у порівнянні з 2019 роком. А в ГО у 2020 значно вище оцінили інтенсивність використання онлайн-пропозицій до проєктів документів. Також у 2020 році в органах влади свідчать про збільшення інтенсивності використання звернень та скарг та зменшення використання круглих столів, спільних проєктів, робочих груп та засідань.


Співпраця заради результату
«Що сильніший кліматичний рух, що краща скоординованість дій всередині нього, то кращий результат. Але потрібно ще забезпечити відповідні канали комунікації та взаємодії між тими, хто приймає рішення, – органами влади, і тими, хто хоче змін і висуває вимоги й пропозиції, – кліматичний рух. Саме тому важливо забезпечити позитивну динаміку з року в рік, щоб можливості їх взаємодії розширювалися, а не скорочувались.

Якщо розмірковувати про можливі схеми взаємодії влади, громадських об'єднань і громадськості, бізнесу, наукових інституцій, то, на моє особисте переконання, в Україні здебільшого можлива ситуативна співпраця. Наприклад, кліматична громадськість і ВДЕ-бізнес співпрацюють, просуваючи питання енергетичного переходу в політичному й публічному порядку денному. Ідеться скоріше про пошук союзників, коли обговорюється досягнення конкретних цілей. Роль науки тут також важко недооцінити:наукові інституції повинні бути готовими відповідати на запит сучасності, оперувати сучасним науковим інструментарієм, щоб бути готовими аналізувати поточну ситуацію, прогнозувати й моделювати різні сценарії розвитку. Це допомогло б громадськості мати аргументи на підтримку своїх вимог або краще розуміти обмеження, в умовах яких приймають рішення органи влади. Останнім, можливо, таке наукове підґрунтя допомогло б приймати більшою мірою засновані на доказах рішення, мати аргументи проти традиційного енергетичного лобі, краще формулювати свою комунікацію з населенням, яке має упередження щодо енергетичного переходу, як-то, наприклад, ті, хто мешкає у вугільних регіонах. До речі, тут роль громадськості є дуже значною. Зокрема, просвітницьку роботу щодо важливості протидії зміні клімату, адаптації до її наслідків та енергетичного переходу як одного з кліматичних рішень провадять здебільшого громадські організації. З одного боку, вони допомагають сформулювати запит від населення до влади, а з іншого – готують підґрунтя для сприйняття реформ», – підсумовує Оксана Алієва.