UA
EN
Юрій Таранюк,
перший заступник директора
KNESS Group


На зміну «зеленому» тарифу йдуть нові рішення
Які глобальні тренди розвитку енергетики ви бачите?

Головний тренд – це зміна архітектури енергетики. Це не тільки технологічні зміни та перехід на відновлювані джерела. Зміна архітектури – це значно ширше. Це інша економічна модель, інша модель транспортування, споживання, виробництва, менеджменту. Зараз ми є свідками важливої трансформації. Її можна порівняти з такими подіями, як винахід парового двигуна чи перша хвиля індустріалізації, або винахід персонального комп'ютера та створення інтернету. Власне, приклад з персональними комп'ютерами та інтернетом найбільш точно відображає те, що зараз відбувається в енергетиці, оскільки енергетика зараз стає децентралізованою. У старій архітектурі енергія переважно вироблялася в потужних центрах генерації і звідти передавалася споживачам. Це спричинило появу на кожному етапі природних та штучних монополій: від видобування палива для генеруючих потужностей до операторів транспортування та розподілення. І головним в енергетиці був принцип «генеруємо стільки, скільки буде спожито», тобто накопичення енергії було фактично відсутнє. Це було не погано і не добре. Цю архітектуру було обумовлено минулим типом економіки, розвитку технологій, соціального устрою.

Сьогодні людство формулює іншу «ідеальну картину світу», де домінує прагнення людей, компаній, країн бути менш залежними від будь-яких монополій, мати власні джерела енергії. І це диктує нові вимоги до енергетики.

Зрозуміло, що це станеться не завтра і навіть не післязавтра. Це питання кількох десятиліть, можливо, навіть більше. Але, на мою думку, ми вже пройшли «точку неповернення» і далі лише питання, які країни в який час втілять нову архітектуру в реальність та отримають переваги щодо інших, повільніших. Тут знову варто подивитися на історичні приклади, з яких я почав, – паровий двигун, персональні комп'ютери, котрі свого часу стали таким ресурсом для країн та спільнот.

А як ця концепція, архітектура застосовується на практиці? Зокрема в Україні?

Уже зараз кожна компанія та навіть кожна людина може купити обладнання й мати свої генеруючі потужності на виробництві чи вдома. Вона може задовольнити власні потреби в енергії й може продавати її надлишок іншим. Наступний крок – розвиток акумулюючих технологій, що дозволять забезпечувати добове та сезонне накопичення енергії, таким чином остаточно скасувавши принцип старої енергетики «генеруємо стільки, скільки буде спожито». Натомість енергетика починає працювати за новим принципом: генеруємо тоді, коли це є найбільш ефективним, споживаємо тоді, коли це є вигідним. Це насправді фундаментальна зміна, оскільки вона унеможливлює причину існування великої кількості монополій: у видобуванні, генерації, транспортуванні та розподілі енергії. Підприємства можуть побудувати власну електростанцію необхідної чи навіть надлишкової потужності та самостійно керувати своїм енергетичним балансом. Або не будувати самим, а укласти контракт із сусідом «за парканом» і купувати енергію в нього. Причому «сусід» буде більше зацікавлений у тому, щоб надати якісніший сервіс за меншу ціну, ніж колишній монополіст. Адже будь-яка монополія не зацікавлена бути клієнтоорієнтованою. Кожне підприємство бореться за свого клієнта, щоб продати йому свої послуги, продукцію, товар. А монополіям це не цікаво, оскільки покупець усе одно змушений купувати в них. Сьогодні це змінилося, і на мою думку, ця зміна важливіша за будь-які технологічні новації.

Отже, ми вже зробили перший крок до нової архітектури енергетики, нових принципів генерації та споживання.

Але ж для цього компанія чи людина має добре знатися на енергетиці. Чи, можливо, існують «коробкові» рішення?

Так, генеруюча компанія має забезпечити відповідну якість щодо напруги, безперебійності постачання та інших критеріїв. Для цього замало просто поставити «панелі на даху» чи вітряк на подвір'ї. Це має бути комплексна система: генеруючі потужності, система керування, система акумуляції тощо.

Розробка, проєктування, тестування таких систем зараз провадиться у всьому світі, зокрема і в нашій компанії. Ми вже розробили й тестуємо технічно-програмний комплекс, що відповідає цим вимогам. Цей комплекс працює. Наступне завдання – зробити його більш економічно привабливим. Технічно ми вже можемо гарантувати повноцінне забезпечення підприємства енергією виключно за рахунок нашого рішення, де основні генеруючі потужності – сонячні панелі. Але поки що висока вартість акумулюючих потужностей суттєво здорожує цю енергію вночі та взимку. Але й тут ми вже знайшли рішення. Це мікс енергії з різних джерел. У пікові навантаження ми беремо нашу дешеву електроенергію, наприклад, з власної сонячної станції. А вночі чи в похмурий день узимку докуповуємо необхідну різницю безпосередньо на ринку електроенергії.

Інший шлях, який теж уже застосовується на практиці, – це зміна графіка споживання підприємства. Наприклад, керамічний завод у місті Літин. Головний енергоспоживач там – це печі випалу кераміки. Підприємству потрібна дешева електроенергія 5 годин на добу. І байдуже – буде ця енергія вночі чи вдень. Головне, щоб це було 5 годин безперебійної дешевої енергії. Монополісти з обленерго пропонують купити енергію за середньозваженою ціною. А наше рішення може дати дешевшу енергію: для цього лише необхідно підкоригувати графік роботи підприємства. Таких прикладів з кожним днем стає дедалі більше.

Тобто виходить, що ваше рішення є проміжним на переході до нової архітектури енергетики?

Саме так. Не варто чекати «ідеального світу» – варто починати будувати його вже зараз, щоб першими отримати його переваги. Наразі ми вже можемо побудувати повністю децентралізовану енергетику, але поки що її енергія буде дорожчою.
Відповідно, ми пішли шляхом часткового використання децентралізованої генерації, а частково – централізованої. У підсумку це дає меншу ціну на електрику, ніж закупка в централізованій мережі, та значно вищий рівень якості й сервісу, ніж у монополістів.

Для кого є корисною та економічно доцільною ваша модель?

Цю модель ми проєктували, перш за все, для підприємств. Важливо зрозуміти оптимальний графік споживання електроенергії. Насамперед це буде цікаво компаніям, що влітку споживають більше або стільки ж, скільки і взимку, а також компаніям з таким виробничим циклом, коли пік споживання можна перенести на день. Наприклад, це компанії, які використовують потужні морозильні камери: харчова промисловість, зокрема, кондитерські фабрики. Ось неподалік від нас є компанія «Аграна Фрут» – у них великі масштаби «заморозки»: фрукти, джеми.

Разом з тим, проаналізувавши досвід тестування та бізнесупровадження, ми бачимо, що застосування цієї моделі є значно ширшим. Крім заводів, фабрик, сільськогосподарських виробничих комплексів, вона може бути застосована і в комунальному господарстві міст та ОТГ. Водоканали, теплокомуненерго та інші комунальні підприємства – це теж виробництва, і їм теж потрібна дешевша та якісніша енергія.

А повне енергозабезпечення міст чи ОТГ?

Поки що ні. Можливо, це буде наступним етапом. Перевага нашого рішення – у скороченні шляху між генерацією і споживанням. А у випадку міст та – особливо – ОТГ виникає питання транспортування, тобто використання інженерних мереж обленерго, і тут ми стикаємося знову з монополістом і його вадами. Водночас ми можемо поділити місто чи ОТГ на децентралізовані енергетичні кластери, умовно – окремі підприємства – і крок за кроком впроваджувати нашу модель. Але, як я вже сказав, – це наступний крок.

Яке економічне обґрунтування вашої моделі?

З практики можу сказати, що наша модель дає щонайменше 5-10% заощадження на електроенергії в середньому за рік. Для підприємств, у собівартості виробництва яких вартість електроенергії складає 30% та вище, –це щорічно десятки мільйонів гривень прибутку або додаткових можливостей для розвитку.

Який алгоритм реалізації моделі на практиці?

Перший крок – ми проводимо економічно-інженерний аналіз. Спільно з клієнтом вивчаємо структуру його енергоспоживання, вивчаємо можливості оптимізації. Рахуємо економічну доцільність проєкту. Паралельно ми вивчаємо інженерно-технічну складову – приєднання до енергетичної мережі, наявні квоти потужності від обленерго, розташування підприємства тощо. На базі цього аналізу розробляється бізнес-план з конкретними цифрами та датами.

Далі ми інвестуємо в проєкт. Виступаємо підрядниками, співінвесторами й інвестиційніми консультантами одночасно. Усе залежить від результатів економічно-інженерного аналізу. Наступний крок – будівництво та налаштування комплексу.

Далі – експлуатація нашим фаховим та менеджерським ресурсами. Втілення такої моделі вимагає високого рівня комплексної експертизи, якою ми володіємо. У підсумку замовник отримує електроенергію за оптимізованою ціною та якісніший сервіс. Без головного болю з монополістами і – разом з тим – без проблем з керуванням власною енергосистемою з усіма складними питаннями, технічним обслуговуванням, штрафами за небаланси тощо.

Що, на вашу думку, стримує перехід на нову архітектуру української енергетики?

Якщо відкинути популізм, якого зараз багато навколо й навіть усередині енергетики, то основною причиною є парадигма мислення в межах старої моделі енергетики. Вона має бути змінена. Тут, на мою думку, є два чинники, на які слід зважати: екологія та економіка.

Такої теплої зими я не пам'ятаю за 45 років. Відповідно, є країни, що зважають на цю проблему, а є ті, які нею нехтують: мовляв, «у нас є діюча інфраструктура, тож можна з неї витиснути максимум». За цією «логікою» ти не будуватимеш нову генерацію, навіть не будеш змушувати теплові станції встановлювати нові системи фільтрації. Ти будеш просто витискати максимум з того, що є. А інші країни сьогодні вкладають серйозні ресурси в побудову нової енергетики – smart, розподіленої, екологічної та економічної.

Ми, всією країною, 4 роки теж були інвесторами нової енергетики – чистої, екологічної. Чи варто закреслювати ці роки, внесок кожного українця зараз? На мою думку – ні. Ми не настільки багаті, щоб втрачати вкладене й знову повертатися до неефективної та застарілої генерації. Тому наступне завдання – економічне: зробити нову енергетику цілорічно й цілодобово дешевшою за стару. Зараз треба забувати про «зелені» тарифи, ми вже маємо достатньо великі обсяги ВДЕ-генерації. Наразі потрібно будувати економічно обґрунтовані моделі, починаючи з перехідної – наприклад, міксової, про яку я розповів.

Варто чітко розуміти, що прогрес неминучий, він настане в будь - якому разі. Питання тільки в тому, коли це трапиться і як ми на це зреагуємо.