Юрій Таранюк,
перший заступник директора
KNESS Group

Присвячені сонцю
Галузь відновлюваної енергетики розвивається в Україні надшвидкими темпами. А якою є ситуація з фахівцями-енергетиками: чи не стане на заваді розвитку галузі нестача фахівців?

Цілий ряд спеціалістів, які відповідають за електричні мережі, за релейний захист, за АСУ ТП, проектанти – вони спільні як для відновлюваної енергетики, так і для традиційної. Так, є вузькі спеціалісти. Спеціалісти з вітрогенераторів, з когенераційних установок. А по суті джерело енергії відновлюваної енергетики підключається в таку саму мережу, як і традиційне. Робота більшості спеціалістів корелюється. І тут питання не тільки в спеціалістах відновлюваної енергетики. Питання ширше – потреба у спеціалістах взагалі для енергетики. Чи це стане на заваді розвитку галузі? Безумовно, стане. Більше того, нам необхідні спеціалісти високого рівня.
Чим відрізняється спеціаліст високого рівня від середнього спеціаліста? Він здатен творити щось нове. Тобто, коли є кадровий потенціал – професійний, висококваліфікований, то постійно відбувається інженерний розвиток у всіх напрямках галузі. Якщо висококваліфікованого інженерного персоналу немає – розвиток галузі фактично припиняється. Ми будемо користуватися тільки тими силами, які нам дають за кордоном. Так що, звичайно, це для галузі надзвичайно важливе питання. Наші фахівці мають бути одними з найкращих у світі, володіти кваліфікацією, знаннями щодо всього найновішого і творити щось нове. Тоді ми будемо йти вперед. Ми будемо локомотивом, який тягне все інше. Якщо цього не буде, ми залишатимемось одним з вагонів у світовому локомотиві.
Однозначно проблема, що у нас немає вузькоспеціалізованих спеціалістів з відновлюваної електроенергетики. Але не це буде сильно «гальмувати» галузь. Тому що, якщо є «класні» кваліфіковані спеціалісти, то вони можуть розширити свій діапазон знань. У нас проблема більш комплексна. Якщо буде вирішено питання з фахівцями-енергетиками в цілому, то інші питання вирішаться самі собою.

Чи впливає на кадровий потенціал ринку процес трудової міграції з України?

Так, в загальному – впливає. Якщо йдеться про кадровий потенціал ринку, – тому що кваліфікація працівників різна. Є працівники низької кваліфікації (ІТР, робітники...), а є працівники середньої чи високої кваліфікації. Як правило, за кордон мігрують люди або з низькою кваліфікацією, або з надзвичайно високою. Тому що середні, як правило, не здатні отримати (якщо ми не про ІТ говоримо, а про енергетику) інженерно-технічні посади за кордоном. Там ці посади із задоволенням займають місцеві. Фактично, там більший попит є на простих робітників, а ще краще – різноробочих. Або спеціалізовані зварники, водії т.і. Через це інженеру середньої кваліфікації важко влаштуватися на свою спеціальність за кордоном. Але якщо це з надзвичайно високою кваліфікацією інженери, вони затребувані по всьому світі. Тому можу сказати, що так, на кадровий потенціал впливає процес трудової міграції.
Але я вважаю, що в цьому є також позитивні моменти. Для того, щоб втримати працівників, будь-яке підприємство змушене піднімати заробітну плату. Але підприємство має змогу підняти заробітну плату тільки в тому випадку, коли працівник приносить більшу додану вартість, ніж отримує в якості зарплати. Це призводить до певної автоматизації, роботизації підприємства. Тобто створює зону некомфорту. З'являється ще одна конкурентна вимога для підприємства. Сильніші, більш конкурентоздатні виробництва переходять на цей рівень – і це добре. Тому що наразі криза минула, є ріст. А те, що рівень зарплат нижчий, ніж за кордоном, викликано тим, що низька ефективність праці порівняно з закордоном. І ця ситуація змушує підвищувати ефективність праці, щоб мати змогу платити більше, можливо навіть за рахунок скорочень робочих місць і підвищення кваліфікації працівників. Тобто, не буває білого і чорного. Так, важко знайти різноробочого за низьку зарплату. Але може це і не потрібно. Може, там буде робот, як у нас, що пакує сонячні панелі? І чудово впорається з завданням. І нам потрібен один оператор, який за дільницю лінії відповідає. Йому можна платити гідну зарплату. Може, так краще? KNESS Group будує чи не найбільше сонячних станцій в Україні.

Як компанія вирішує завдання підбору фахівців для проектування, будівництва та обслуговування ФЕС?

По-перше, всі роботи, які ведуться по обслуговуванню ФЕС, це роботи з підвищеною небезпекою, тут професійний відбір має бути достатньо жорстким. Бо це питання і безпеки працівника, і недопущення нещасних випадків, і якісного обслуговування ФЕС.
Не менш відповідальний підхід і до спеціалістів проектування, хоча в нас у відділі проектування переважна більшість працівників – люди молодого віку, нещодавні випускники вузів. Фактично, за допомогою того, що ми за достатньо короткий період змогли тим чи іншим чином добитися того, що наші молоді спеціалісти, які прийшли до нас на роботу 3-4 роки тому, зараз мають кваліфікацію, співрозмірну з тим, ніби вони пропрацювали 10-15 років і зробили хорошу кар'єру. Це дає розуміння, що молодь, яка хоче і здатна вчитись, дуже швидко вчиться і може виконувати серйозну роботу з великою відповідальністю. Відповідно, ми далі продовжуємо йти двома шляхами.
Перший – це відбір молодих спеціалістів. Тут ми працюємо не тільки з тими, хто проживає у Вінниці та Вінницькій області. У нас багато працівників з інших міст України. Але якщо нам потрібно розвинути новий напрямок (а це може бути будь-яка діяльність) і відчутний дефіцит знань у цій сфері, ми шукаємо найдосвідченішого спеціаліста, одразу «готового». Адже в групі компаній працюють не лише енергетики. І якщо нам потрібна людина у новій сфері, в якій ми самі поки що розвиваємося, то ми шукаємо спеціалістів з високим професійним рівнем від старту. Це другий шлях.

У яких професіях, дотичних до сонячного бізнесу, наразі є найбільша потреба?

Та майже у всіх професіях на ринку праці є потреба. Професії, які тимчасово мають більший попит, або ті професії, на яких будучи в Україні можна працювати на іноземні компанії, наприклад, як ІТ, мають абсолютно не релевантну зарплату, порівняно з іншими спеціалістами. Абсолютно не релевантну порівняно з спеціалістами не іншого рівня, але іншого напрямку. Кваліфікація ІТ-програміста і кваліфікація інженера-конструктора може співпадати, але оскільки ринок України має свій рівень зарплат, а в умовній Британії, Франції – свій, то людина, яка знаходиться тут, а реально працює на компанії інших держав, в українських реаліях отримує закордонну зарплату. Це велика проблема. Тому що для нашої компанії, наприклад, інженер-конструктор може бути більш важливий, але на ринку його зарплата одна, інженер ІТ може бути менш важливий, але його зарплата вдвічі вища. І це породжує соціальне напруження і несправедливість. Я чітко розумію, що це тимчасово.
Також існує потреба в цілому ряді технічних спеціальностей. Раніше не було необхідності в серйозних професіоналах у цілих напрямках інженерних спеціальностей. Зараз є «аксакали» віком 60+, які в свій час робили, і зараз вже починає підтягуватися молодь. Відчутній дефіцит середнього прошарка між ними.
І ще ми зіштовхуємося з тим, що відкриваємо підприємства, що є не природними для Вінниці. Наприклад, металообробка. Ми не Запоріжжя, ми не Харків, не Дніпро, де є такі підприємства. Чи, наприклад, завод сонячних панелей, який взагалі в Україні не має аналогів. Це серйозна проблема. Якщо в першому випадку ми хоч можемо десь знайти спеціаліста, то тут залишається лише вчити самотужки.
Тобто, щодо спеціалістів з новітніх світових технологій в Україні дефіцит. Відповідно, їх потрібно створювати. Якщо порівняти нас з іншими країнами, більш розвинутими, там такої проблеми немає. Британія, США, Німеччина, Франція, Італія, Іспанія – вони мають ці технології в тій чи іншій мірі.
Є таке поняття, що компанія краще та швидше розвивається, якщо концентрується на своїх компетенціях. Якщо ми гарно вміємо проектувати і будувати станції, то не потрібно займатися випуском столів. Тому що, теоретично, за воротами має бути десяток компаній, які роблять столи під сонячні модулі, вони займаються металообробкою. І в них це чудово виходить. А ми, в такому разі, не спеціалісти. Ми 3 роки тому, коли запустили виробництво, взагалі нічого не знали. Це зараз вже з'явився досвід і розуміння. Така система класно працює в Каліфорнії, в Німеччині чи Китаї. Бо там дійсно, коли виходиш за ворота, 10 підприємств згодні тобі прокатати метал. Чи згодні випустити ящики з'єднань, чи ще щось зробити. В Україні ситуація зовсім інша. Тут пустеля. Ти виходиш – нікого немає. Так, за кордоном може Польща прокатає Туреччина, Іспанія. І як вчинити в такому разі? «Як книжка пише»? Залишаємо нашу пустелю і платимо гроші іншій державі? І всю додану вартість капексу віддаємо кудись за кордон. А тут платимо підвищений «зелений» тариф.
Через це ситуацію потрібно міняти. І вона вже змінюється. За останні 10 років відкрилося багато нових заводів, і це щиро радує.
Так, підхід, якому навчають у найкращих університетах і академіях, правильний. Але за «умов, що». У нас цих «умов, що» поки немає. Їх потрібно наситити.

Де можна навчитися цим професіям? Які заклади ви б порекомендували?

Є ряд технічних університетів. Я все ж таки за енергетичні факультети технічних ВНЗ. Мабуть, рекомендував би 2 заклади: Львівську політехніку і КПІ. Крім того, є самоосвіта. Ще я рекомендував би звертатися до профільних організацій, якщо цікавий цей напрямок і проходити виробничу практику ще під час навчання на профільних організаціях в проектуванні, інженерії і т.і. Зараз склалася така ситуація, що українським університетам дуже важко швидко перебудуватися і постійно підлаштовуватися під сучасні вимоги ринку. Сфера відновлюваної енергетики за роки зробила величезний прорив. 4 роки – це термін, за який студент навіть не закінчує університет. А ми говоримо про те, що потрібно створити нові програми, вчити нових спеціалістів. У такому волатильному світі класичні навчальні центри, університети ніколи не встигнуть за інженерною реальністю, за інженерною сучасністю. Ми змушені будемо або перейти на інші варіанти навчання, як це роблять університети за кордоном, або у додаток до класичної інженерної освіти (яка необхідна, тому що базові принципи не змінюються залежно від того, чи це відновлювана енергетика, чи традиційна) самотужки займатися кваліфікацією працівників за рахунок освітніх програм.
Але все в руках кожного, хто прагне навчитися. Самоорганізація та самоосвіта в наш час – потужний механізм, завдяки якому ти можеш досягти будь-чого. Наш сучасний світ настільки інформаційний, що фактично будь-яка інформація є у вільному доступі. Ми цього може ще до кінця не зрозуміли і користуємося цим, наприклад, для полегшення класичної освіти. Якщо є якась тема, яку потрібно пропрацювати і ти користуєшся інтернетом, маючи гарну «козу», або просто копіюєш, чи щось переробляєш. Але тут трохи інший рівень. Колись раніше, ще років 20-30 тому, кожен університет був закритою організацією, єдиним хранителем знань. Ти їх більше ніде не міг взяти. Зараз, за достатньої самодисципліни ти можеш взяти будь-яку інформацію, навіть якою не володіє університет. І я вважаю, що це надважливо – займатися самоосвітою за профілем, який тобі цікавий.

Якою взагалі є ситуація з викладанням – чи має країна достатню кількість викладачів, які навчають молодь?

Виші не встигають. Що таке викладання? Будь-яке викладання складається з двох частин. Це методологічна, тобто як я вмію вчити людей, і технологічна – наскільки грунтовні і сучасні знання я маю з предмету, якому маю навчити людей. Ні по першій частині, ні по другій наші викладачі не встигають. Світ змінюється, країна змінюється, а ми змінюємося швидше світу, тому що нам потрібно його доганяти. А викладачі рухаються навіть повільніше лікарів. Хоча це одна із найконсервативніших спеціальностей. Усього 20 років тому катаракту видаляли шляхом «примороження» кришталика до металічного інструменту. Зараз лазером видаляють катаракту за 1 хвилину 43 секунди. За 20 років медицина змінилася кардинально. Освітні програми в мас університетів за 20 років змінилися на відсотків 15-20. І це лікарі, які надзвичайно консервативні, біжать вперед. А багато освітніх програм, що методологічно, що технічно – стоять на місці.

Як можна залучати молодь до роботи у галузі? Що робить KNESS Group для цього?

Наданням можливостей. Залученням до ідеї. Я вважаю, що це 2 фундаментальні істини. А ще – можливість самореалізації. Одна справа, коли 9-10 років тому компанія складалася з 8 чоловік, і ми доносили свої ідеї до всіх працівників. Ми жили всіма працівниками. Кожен, навіть керівник підрозділу, дає людям свої ідеї. І зараз структуру не зрівняти з тією, яка була. І вертикально і горизонтально вона розрослась. І ми створили HR-департамент, коли зрозуміли, що треба забезпечити єдність мислення по багатьом напрямкам. Взагалі, коли будь-яка людина вперше приходить на роботу, ти повинен зрозуміти, чи є ментальний контакт, чи немає. Ми намагаємося до кожного робітника донести ідею, що все в його руках.

У чому найбільша привабливість роботи у галузі відновлюваної генерації?

Мене завжди дивувало, чому люди купують воду, щоб пити, за ціною в рази вищою ніж та, що в крані. А з іншого боку – кричать, що зелена енергетика дорога. Це парадокс. Ми не хочемо пити брудну несмачну воду, тому що нею можна отруїтися зараз. Але готові дихати брудним повітрям, тому що не бачимо наслідків у даний момент. Хоча ситуація та ж сама. Це просто як довготривалий кредит. Я веду до того, що відновлювана енергетика – це безальтернативна енергетика. У людства іншого шансу продовжувати розвиток немає. І це можна порівняти з тим, коли з'явилися електричні двигуни і водночас ще були парові двигуни. Частина пішла працювати на технології впровадження електричних двигунів, а частина залишилася на парових. І це була швидка й передбачувана смерть парових двигунів. Буквально через 20-30 років їх не стало. Я впевнений, що так буде і тут. Тобто, ти або працюєш в тренді, який зростає, за яким майбутнє, – або працюєш у тренді, який має обмежений час дії. Його можна підтримувати, він зараз потрібний. Але ти з молодим, чи старим? Ти за нове, чи за старе? А творити нове, це творити майбутнє. У цьому і привабливість.

Якщо говорити про виробництво обладнання для відновлюваної енергетики – ця галузь в Україні теж доволі швидко зростає. Які професії та спеціалізації на таких виробництвах будуть затребувані у найближчий час?

Точно є проблема з інноваційними спеціальностями, є яскраво виражені проблеми з АСУ ТП (автоматичні системи управління технологічним процесом), в Україні мало автоматизації. Але це поширена проблема для майже усіх галузей.